Сповідь Бусінки... Я маленька кнопочка. Зараз я люблю бавитись, смачно поїсти, пострибати з м’ячиком, а коли чухають за вушком я аж пищу,викохана і вибавлена. А ще донедавна моє маленьке життя було не таке радісне. Моя мама нас народила в м. Страдч в печері. Заховала нас так далеко, щоб не розірвали чужі пси і не повбивали ,,добрі люди”, яких там достатньо. Сталось так, що нас побачила одна жіночка Yuliya Dzyudzya. І вже за пару днів за нами приїхали волонтери Олеся Лорeнц і Евгения Бондарчук. Довго вони нас з братиками виманювали з печери. Але наша мама їм повірила і сама нас покликала до них. Так ми побачили білий світ. Ми ростемо, хочемо їсти, а нашій мамі було важко нас прогодувати, бо сама ходила голодною. Ось так я з братиками опинилась далеко від мами, але в надійних руках. Люблячі господарі всіх моїх братиків забрали по домівках, а я залишилась сама. Чомусь мене не хочуть поки, напевно тому що дівчинка. Я би хотіла бути хлопчиком, охороняти свій двір, але я дівчинка і дуже хочу ніжитись на руцях і спати в ліжечку з господарем. Моя прийомна мама, яка зараз мною опікується не може мене більше тримати в себе, бо виходить на роботу. А мене немає куди дівати. Не залишайте мене одну будь ласка, я дуже потребую вашої любові...Я Вас дуже буду любити.Я дуже чекаю..телефонуйте за мною за номером 067 672 45 43

Было найдено: 30.03.2018