Венгерский кувас – древняя пастушья порода. Этих сильных, крупных, неприхотливых и выносливых собак использовали для охраны домашнего скота. Издревле в разведение отбирались только белоснежные особи, чтобы в темноте собаку можно было легко отличить от серого хищника.
Сейчас это отличный компаньон и надежный охранник.
Расцвет породы пришелся на 15 век — правление короля Матиуша Корвинуша, который высоко ценил этих собак. Кувасы круглосуточно несли службу возле короля. В Европе собаки распространились, перемещаясь вместе со стадами скота. После показа куваса на выставке в Гамбурге в 1863 году, породу оценили и горожане. Собак стали использовать для охраны усадеб. Однако после окончания Второй Мировой войны всего около 30 собак отыскалось во всей Венгрии. Понадобились годы для восстановления популяции.
Кувасы отличаются бесстрашием и готовы защищать человека или территорию ценой своей жизни. Это гордое животное и при плохом обращения становится резким и грубым. Но это довольно редкие случаи, когда хозяин просто не занимается собакой.

Пес предан хозяину и его окружению. Дружелюбен, умен и спокоен. Легко дрессируется, очень внимательно относится к командам. Склонен к самостоятельному принятию решений, что исправляется дрессировкой на послушание.

Темперамент куваса умеренный, это общительное и не навязчивое животное. Он бдителен и спокойно-недоверчив к посторонним.
Для содержания такого крупного животного необходима определенная территория. Его лучше не держать в квартире или доме. Вольер должен быть просторным, но лучше всего свободное содержание во дворе или придомовой территории. Нельзя венгерского куваса содержать на цепи, он отсутствия свободы передвижения, он будет тосковать и даже может заболеть.

Это не требовательная собака, легко переносит очень ненастную погоду.

Это одна из редких пород собак, сохранившаяся без особого вмешательства человека в ее внешний вид. Поэтому она не знает тех проблем со здоровьем, которые есть у многих пород собак, сильно измененных человеком.

Куваса нужно регулярно вычесывать. Его роскошная шерсть не требует ни стрижки, ни тримминга.

Этой собаке необходимы активные и довольно длительные прогулки, не менее двух часов в день, при условии, если она содержится в ограниченном пространстве.

Было найдено: 06.03.2017

Вважають, що кувас міг потрапити на територію Карпатського басейну за часів великого переселення народів. Проте останнім часом з'явилося багато теорій та заяв, починаючи з тверджень про тибетське походження породи і закінчуючи родинними зв'язками з турецьким акбашем. З анатомічної точки зору куваса можна зарахувати до пастуших собак. Однак, очевидно, що на території від Азії до Піренеїв сьогодні є різні місцеві варіанти породи, що утворилися від одного стародавнього типу.

Коротша шерсть куваса дала йому можливість легко пересуватися серед високих трав і рослин. Тому його використовували і для полювання. У письмових згадках про цю породу, що дійшли до наших днів, постійно плутаються кувас і комондора. Вже в давнину в цій частині Європи людям було відомо про те, що угорські поселення охороняються двома типами пастуших собак. З цих згадок випливає, що кувас з самих незапам'ятних часів вважався надійним охоронцем
Кувас завжди був виключно білого кольору, що допомагало його відрізняти в темний час доби від ведмедя і вовка. Куваса не треба було навчати охороняти будинок, але в той же час треба брати до уваги, що мова йде про виключно характерну породу, яка вимагає послідовного і, головним чином, професійного підходу. З щенячого віку його необхідно привчати до його місця в родині, якій він завжди буде вірний і яку буде завжди самовіддано і безстрашно захищати і охороняти. Порода ця відрізняється жорстким і витриманим характером, тому дуже важливо і корисно виховувати її дбайливо й уважно.

Розквіт породи припав на XV—XVI ст., коли у всіх крупних замках велися свої родовідні книги породи (як і піренейського собаки у Франції). Історія зберегла відомості про те, що знаменитий король Матіуш I (кінець XV ст) ніде не з'являвся без куваса, щонайменше одного, а в палаці і довкола нього тримав по декілька собак відразу: на вірність чотириногих захисників доводилося покладатися більше, ніж на схильних до зради придворних. Матіуш I багато що зробив для чистопорідного розведення цих собак, і в його псарнях були прекрасні екземпляри. Після смерті короля куваси в основному знов повертаються до своєї первинної справи — роботи зі стадом. В наш час[Коли?] куваси використовуються як пастуші, сторожові і репрезентативні собаки.

Сучасний кувас — вже не той колосальний пес, що в давнину — у стандарті поставлена верхня межа зростання чимала — 75 см для пса. Як свідчать джерела, один лише вигляд куваса декілька сотів років тому вселяв жах і відбивав всяке полювання робити замах на недоторканість високих осіб.

Было найдено: 06.03.2017